Зоя Андріївна Бутенко (1928-2001) ― академік НАН України, лауреат Державної премії України і премії ім. О.О. Богомольця НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, видатний вчений в галузі експериментальної онкології та лейкозології.
З.А. Бутенко народилася 1 вересня 1928 р. у с. Багата Чернещина Харківської обл. у родині вчителя. Закінчила Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця в 1949 р., навчалась в аспірантурі на кафедрі патологічної фізіології Київського державного інституту удосконалення лікарів під керівництвом відомого вченого-онколога Р.Є. Кавецького.
В 1954 р. З.А. Бутенко захистила кандидатську дисертацію, присвячену вивченню етіології та патогенезу експериментального лейкозу, а в 1968 р. ― докторську дисертацію на тему «Роль рибонуклеїнової кислоти в розвитку лейкозу». В 1970 р. їй присвоєно звання професора. В 1978 р. З.А. Бутенко було обрано членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «Експериментальна онкологія», з 1990 р. вона ― академік НАН України.
З.А. Бутенко була провідним представником відомої наукової школи онкологів-патофізіологів, створеної академіками О.О. Богомольцем і Р. Є. Кавецьким. Наукова діяльність Зої Андріївни тісно пов'язана з Інститутом експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, де вона працювала майже від дня його заснування. Зоя Андріївна була беззмінним керівником першої в Україні лабораторії з вивчення етіології та патогенезу лейкозу, яка була створена в 1961 р. З 1971 р. вона очолювала відділ молекулярних механізмів лейкозогенезу.
З.А. Бутенко плідно розробляла одне з найактуальніших питань сучасної медицини ― з'ясування механізмів розвитку злоякісних захворювань системи крові. Основними напрямками її наукової діяльності були фундаментальні дослідження клітинних і молекулярних механізмів розвитку лейкозу та злоякісних лімфом, розробка методів ранньої діагностики лейкозу. Вона зробила значний вклад у створення сучасної концепції канцеро- та лейкозогенезу, вперше з'ясувала роль РНК у злоякісному перетворенні клітин, продемонструвавши лейкемогенну дію РНК, виділеної з лейкозних клітин, одержала пріоритетні дані про структурні та функціональні порушення геному, асоційовані з лейкозогенезом.
Важливе місце у працях З.А. Бутенко посідали дослідження ранніх внутрішньоклітинних порушень у процесі вірусного лейкозогенезу. Зоя Андріївна приділяла велику увагу вивченню біологічних властивостей лейкозних клітин, пошуку та застосуванню ефективних індукторів їхнього диференціювання. Вона була фундатором нового напряму в онкології ― вивчення ролі стовбурових клітин при лейкозі.
Відкриття меморіальної дошки:
У квітні 2010 р. відбулось урочисте засідання Вченої ради (доповідачі: академік НАН України В.Ф. Чехун, академік НАН України С.В. Комісаренко, докт. мед. наук, проф. В.О. Шляховенко) та відкриття на фасаді головного корпусу Інституту меморіальної дошки заслуженому діячеві науки і техніки України, лауреату Державної премії України, академіку НАН України З.А. Бутенко. Присутні (на фото) — академік НАН України В.Ф. Чехун, академік НАН України С.В. Комісаренко, екс-міністр закордонних справ України Г.Й. Удовенко, супруг З.А. Бутенко докт. мед. наук, проф. К.П. Зак, докт. біол. наук. Л.Г. Бучинська.
Після аварії на ЧАЕС під керівництвом З.А. Бутенко проведено комплекс робіт із вивчення несприятливого впливу радіації на організм людини. У лейкоцитах крові ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у віддалені терміни після опромінення було виявлено перебудови і структурний поліморфізм лейкоз-асоційованих генів. На основі виявлених структурних та геномних порушень були розроблені та впроваджені до практичного застосування принципово нові методи молекулярної діагностики лейкозу та злоякісних лімфом, в тому числі, у осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Ім'я З.А. Бутенко добре відоме в нашій країні та за її межами серед спеціалістів онкологів та гематологів. Зоя Андріївна започаткувала наукову школу онкогематологів в Україні, а її учні стали відомими вченими в цій галузі. З.А. Бутенко була автором близько 300 наукових публікацій, в тому числі 10 монографій і посібників, зокрема:
- «Роль РНК в злокачественной трансформации клеток при лейкозе» (1972 р.)
- «Цитохимия и электронная микроскопия клеток крови и кроветворных органов» (1974 р.)
- «Механизмы лейкозогенеза» (1975 р.)
- «Стволовые кроветворные клетки и лейкоз» (1978 р.)
- «Лейкозные клетки: происхождение, ультраструктура, дифференцировка» (1984 р.)
- «Клонально-селекционная концепция опухолевого роста» (1987 р.)
